ВАСИЛЬ ШПІЦЕР

НА ПАМ'ЯТНИК ВОЛОДИМИРОВІ
ТИМЧІЮ-ЛОПАТИНСЬКОМУ

Дорогі друзі!

Цього року будемо відзначати !00-літній ювілей Крайового Провідника Володимира Тимчія-Лопатинського. З цієї нагоди Стрийська районна рада проголосила 2011 рік – роком Володимира Тимчія-Лопатинського, а районна організація КУН, очолювана другом Миколою Магасом, і Грабовецька сільська рада, очолювана паном Тарасом Куньком, вирішили у рідному селі Провідника встановити величний монумент. Багато щирих патріотів сприяють втіленню цього проекту в життя. Особливо відзначимо депутата обласної ради друга Зіновія Карпінського, який вже зробив перший внесок на побудову пам'ятника.

Володимир Тимчій народився 28 жовтня 1911 року в селі Грабовець Стрийського району. Батько Іван був професійним військовим австрійського війська, служив на теренах Чехії штабс-фюрером (командиром чоти). Мама Марія вела велику сільську господарку і виховувала дітей, яких у неї було семеро.

У 1932 році Володимир закінчив Стрийську гімназію і вступив до Львівського університету. Ще в гімназії він активно працював в українських організаціях – 'Просвіті', 'Рідній школі', 'Пласті', Юнацтві ОУН. Пізніше обіймав відповідальні посади в ОУН: організаційного референта повітового, а потім окружного проводу Стрийщини, організаційного референта Крайової екзекутиви на ЗУЗ і, нарешті, Крайового Провідника та члена Революційного проводу ОУН. За активну політичну діяльність польський режим неодноразово кидав В. Тимчія до в'язниці, зокрема й до табору у Березі Картузькій.

Очоливши Крайову екзекутиву ОУН, Тимчій-Лопатинський зміцнював і розширював організацію, віддав наказ створювати в краю загони самооборони та організував військові вишколи. У вересні 1939 року ці загони захистили місцеве населення від мародерства і звірств польської армії та поліції.

 Крайовий Провідник Володимир Тимчій-Лопатинський двічі зустрічався в Римі з головою ПУНу полковником А. Мельником, але не зміг схилити останнього до проведення кадрових змін та переходу до активної боротьби з розрахунком на власні сили. У лютому 1940 року Тимчій зумів домогтися скликання у Кракові Конгресу керівних діячів ОУН, на якому було вирішено створити новий центр організації.

Невдовзі після створення революційної ОУН Тимчій-Лопатинський разом із Зенею Левицькою, Микитою Опришком та Теодором Оленьчаком повертався в Україну з наміром підняти постання проти більшовицьких загарбників. Після переходу кордону їх помітили чекісти-прикордонники і почали переслідування. В селі Устиянові (повіт Устрики Долішні) відбувся бій і, щоб не опинитися живими в руках НКВД, хоробра четвірка підірвала себе на гранаті.

Український народ гідно вшанував пам'ять славного Провідника, уклавши про цю подію пісню-баладу, яка починається словами:

Як Лопатинський з-за кордону

У рідний край у Львів вертав

і ніс він думи про повстання,

Тоді чекістам в руки впав.

Упродовж багатьох років ця пісня гріла серця не тільки членів ОУН і УПА – учасників національно-визвольної боротьби. Її співали прості люди в усій Галичині навіть в часи існування СРСР, співають і зараз.

Звертаємося до всіх членів Конгресу Українських Націоналістів і до всіх, хто бажає вшанувати пам'ять борців за волю Укрїни, з проханням зробити і свій внесок у справу увіковічення героїчної постаті Володимира Тимчія-Лопатинського на рідній землі.

Провід ЛОО КУН